Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — один із методів детальної діагностики захворювань головного й спинного мозку, хребта та окремих структур периферичної нервової системи. Отримання зображень — лише один з етапів процедури. Насправді вона починається раніше: з оцінки можливості проведення обстеження, вибору ділянки сканування та підготовки до анестезії.

У ветеринарній неврології спочатку збирають анамнез і проводять неврологічний огляд. Його мета — нейролокалізація, тобто визначення найімовірнішого місця порушення в нервовій системі. Собаці із судомними нападами потрібне інше обстеження, ніж пацієнту з раптовим парезом задніх кінцівок або болем у шиї. На підставі огляду лікар вирішує, чи потрібно дослідити головний мозок, певний відділ спинного мозку, нервове сплетення або іншу ділянку. МРТ потребує цілковитої нерухомості.

Навіть незначний рух голови чи кінцівки може спричинити артефакти й ускладнити оцінку зображень. Тому собакам і котам МРТ виконують під загальною анестезією. Перед обстеженням лікар оцінює стан пацієнта й анестезіологічний ризик. Перелік додаткових досліджень залежить, зокрема, від віку, супутніх хвороб і терміновості процедури. Для частини пацієнтів достатньо клінічного огляду та базових аналізів крові.

Літнім собакам і тваринам із хворобами серця, дихальної системи чи іншими порушеннями можуть знадобитися додаткові дослідження. Перед МРТ собака зазвичай певний час не отримує їжі. Тривалість голодування визначає анестезіолог з урахуванням віку та стану пацієнта. Не припиняйте самостійно прийом постійних ліків. Особливо це стосується протисудомних препаратів: раптове припинення лікування може підвищити ризик нападів. Перед процедурою встановлюють внутрішньовенний катетер.

Катетер дає змогу вводити анестетики, рідини та, за потреби, контрастну речовину. Після введення в анестезію собаку інтубують і контролюють життєві показники. Далі пацієнта вкладають у відповідне положення. Для дослідження мозку голову розміщують у спеціальній котушці, а під час МРТ хребта положення залежить від обраного відділу. Протокол можуть розширити з огляду на підозрювану хворобу та зміни, виявлені під час сканування. Контраст потрібен не в кожному випадку.

Рішення про контраст приймає лікар на підставі показань і зображень, отриманих до його введення. Він особливо корисний за підозри на пухлини, запальні процеси та деякі судинні зміни. Після сканування тварину виводять з анестезії. На цьому етапі підтримують її температуру й контролюють життєві показники. Інтубаційну трубку видаляють після відновлення необхідних рефлексів, коли пацієнт може безпечно дихати самостійно. Спостереження триває протягом наступних хвилин або годин.

Одразу після анестезії собака може бути сонливим, тимчасово менш координованим або дезорієнтованим. Зображення доступні відразу, але повна інтерпретація потребує аналізу всіх послідовностей. У невідкладних випадках лікар може негайно оцінити найважливіші зміни, тоді як докладний висновок вимагає перегляду всього дослідження. Матеріали надаємо на CD. Повний опис готується протягом кількох робочих днів і надсилається електронною поштою.

Підготовка насамперед стосується безпечної анестезії та збору інформації для правильного планування обстеження. Оскільки МРТ зазвичай проводять під загальною анестезією, перед процедурою рекомендують кілька годин голодування. Підготовка здорового дорослого собаки відрізняється від підготовки дуже молодої тварини, пацієнта з діабетом або собаки у тяжкому стані. Воду часто можна давати довше, ніж їжу, але точні правила визначає анестезіологічна команда.

Стандартно рекомендуємо не давати їжу протягом 8 годин перед анестезією. Якщо тривалість голодування викликає сумніви, зверніться до центру телефоном або електронною поштою — ми уточнимо рекомендації. Не припиняйте постійні ліки без консультації. Особливої уваги потребує протисудомне лікування: пропуск дози може знизити концентрацію препарату й підвищити ризик нового нападу. Повідомте лікаря про всі ліки та добавки.

Корисні попередні аналізи крові, ехокардіографія, висновки невролога, рентгенівські знімки, КТ або попередні МРТ, результати дослідження спинномозкової рідини та документація щодо інших хвороб. Якщо візуальні дослідження вже проводили, бажано надати не лише опис, а й оригінальні зображення у форматі DICOM. Відеозаписи нападів, порушень рівноваги чи незвичних епізодів, зроблені телефоном, також можуть бути дуже корисними.

Підготовка кота подібна до підготовки собаки, але особливого значення набувають стрес під час перевезення, супутні захворювання та оцінка можливості анестезії. МРТ потребує нерухомості, тому котам його виконують під загальною анестезією. Тривалість голодування залежить від віку та клінічного стану. Для більшості котів достатньо 8 годин. Надто тривала перерва в годуванні може бути шкідливою для дуже молодих, ослаблених тварин або пацієнтів із метаболічними хворобами. До обстеження повідомте про всі препарати.

Це стосується, зокрема, протисудомних, кардіологічних і гормональних засобів. Привезіть кота в надійній переносці. Якщо подорож викликає сильний стрес, заздалегідь обговоріть із лікарем способи його зменшення. Не давайте заспокійливих самостійно перед запланованою анестезією. Візьміть усю медичну документацію, а за нападоподібних симптомів чи порушень ходи — також домашні відеозаписи.

Інформація про швидкість розвитку симптомів часто так само важлива для невролога, як і їхній теперішній вигляд. Не припиняйте постійні ліки без консультації. Особливої уваги потребує протисудомна терапія: пропуск дози може знизити концентрацію препарату та підвищити ризик нападу. Перед обстеженням повідомте про всі ліки й добавки.

Тривалість залежить від ділянки дослідження, протоколу, потреби в додаткових послідовностях і контрасті. Саме сканування часто триває кілька десятків хвилин, але перебування пацієнта в центрі довше. МРТ складається з багатьох послідовностей, кожна з яких по-іншому відображає тканини та потребує окремого збору даних. Дослідження може включати різні площини, послідовності T1, T2, FLAIR, чутливі до крові послідовності та серію після введення контрасту.

Час може збільшитися, якщо виявлена зміна потребує докладнішої оцінки, потрібні додаткові площини або розширення ділянки сканування. Також слід врахувати підготовку до анестезії, укладання пацієнта й пробудження. Загалом процедура триває приблизно 3–4 години від прибуття до центру до пробудження.

Власник залишається з пацієнтом до анестезіологічної консультації, яка відбувається безпосередньо перед кожним обстеженням. Після завершення процедури ми телефонуємо й просимо забрати тварину, коли вона вже прокинулася та не має тривожних симптомів.

Контраст потрібен не для кожного МРТ. У ветеринарній неврології його застосовують передусім тоді, коли характер накопичення контрасту зміною допомагає розрізнити захворювання. Найчастіше використовують речовини, що містять гадоліній. Після внутрішньовенного введення вони змінюють магнітні властивості тканин і дають змогу побачити, зокрема, ділянки посиленого кровопостачання або порушення судинних бар’єрів.

Контраст можуть накопичувати пухлинні, запальні, судинні зміни та деякі нормальні анатомічні структури. Його часто вводять за підозри на пухлину, запалення мозку й оболонок, нервових корінців, інфекційні процеси та деякі ураження нервів і тканин біля хребта. Водночас багато хвороб можна розпізнати без контрасту, тому рішення залежить від конкретного випадку. МР-контрастні засоби багато років застосовують у медицині людини й ветеринарії; вони мають добрий профіль безпеки.

У переважної більшості пацієнтів помітних небажаних ефектів немає, а небажані реакції трапляються рідко. Сам факт використання контрасту не повинен бути причиною занепокоєння. Якщо він потрібен, діагностична користь зазвичай значна: у багатьох випадках лише післяконтрастні зображення дозволяють визначити характер, точні межі й активність зміни. Не кожне МРТ потребує гадолінію.

Лікар приймає рішення на підставі ділянки дослідження, підозрюваної хвороби та базових МР-послідовностей. Контраст застосовують, коли він може дати важливу інформацію для діагнозу, подальшого лікування або планування операції.

МРТ не використовує рентгенівське випромінювання, але сильне магнітне поле та необхідність анестезії вимагають попередньої анестезіологічної оцінки. Важливим питанням є металеві імпланти чи сторонні тіла, які можуть бути небезпечними в магнітному полі або створювати значні артефакти. Повідомте лікаря про всі попередні операції та імпланти. Наявність ортопедичного імпланта не завжди виключає МРТ.

Мають значення матеріал, розташування й сумісність із МРТ. Багато сучасних імплантів не є протипоказанням. Для деяких пацієнтів більшим обмеженням є загальна анестезія. Тяжка недостатність кровообігу, порушення дихання або нестабільні електроліти можуть вимагати попередньої стабілізації чи спеціального анестезіологічного протоколу.

Під час оцінки лікар докладно перевіряє безпеку й може відмовити в обстеженні, якщо спочатку потрібна додаткова діагностика або стабілізація. Якщо є сумніви щодо безпеки, зверніться до центру, щоб узгодити план дій.

МРТ і комп’ютерна томографія (КТ) доповнюють одна одну, а не конкурують. Вони ґрунтуються на різних фізичних явищах і мають власні сфери, де дають більше інформації. Вибір має залежати від клінічного питання, а не від припущення, що один метод завжди точніший. МРТ добре розрізняє м’які тканини. У неврології воно особливо корисне для оцінки головного й спинного мозку, міжхребцевих дисків і частини нервових структур. Воно виявляє, зокрема, запальні, пухлинні й судинні зміни, набряк та порушення в спинному мозку.

КТ добре відображає кісткові структури. Вона особливо корисна при травмах черепа й хребта, складних кісткових вадах і плануванні операцій із використанням імплантів, надрукованих на 3D-принтері. Дослідження також значно швидше, що важливо для травмованих або нестабільних пацієнтів. У ветеринарній неврології МРТ зазвичай дає більше інформації, ніж КТ. Наприклад, за підозри на пухлину мозку, енцефаліт, інсульт, сирингомієлію чи хворобу міжхребцевого диска воно дозволяє детальніше оцінити нервову тканину та ступінь її ушкодження.

КТ може показати частину цих змін, але її чутливість під час оцінки головного й спинного мозку нижча. На відміну від МРТ, КТ використовує рентгенівське випромінювання. Це не означає, що вона небезпечна: дозу контролюють і підбирають так, щоб отримати потрібну якість зображення за якомога меншого опромінення. Обидва методи широко застосовують і вважають безпечними за належних показань і відповідного протоколу.

На практиці вибір залежить насамперед від структур, які потрібно оцінити, а не від побоювань щодо безпеки самого дослідження.

Так, оскільки МРТ собаки виконують під загальною анестезією. Рекомендації щодо голодування залежать від віку, стану здоров’я та процедури. Під час анестезії слабшають рефлекси, які захищають дихальні шляхи. Менша кількість їжі в шлунку знижує ризики регургітації та аспірації. Надмірно тривале голодування не дає додаткової користі. Цуценята, дуже маленькі собаки, тварини з метаболічними хворобами та тяжкохворі пацієнти можуть потребувати індивідуальних рекомендацій.

Зазвичай їжу не дають протягом 8 годин, а воду прибирають за 2–3 години до візиту. Якщо у тварини є особливі захворювання або у вас виникли сумніви, заздалегідь зверніться до центру, щоб узгодити підготовку з нашим анестезіологом.

Після МРТ припиняють введення препаратів для підтримання анестезії та починається пробудження. Це ще частина анестезії, яка потребує безперервного моніторингу. Тварина перебуває під наглядом персоналу до повного пробудження. Оцінюють дихання, кровообіг, глюкозу крові, температуру та відновлення свідомості. Інтубаційну трубку видаляють після повернення захисних рефлексів, насамперед кашлю. Можливі тимчасова сонливість, порушення координації та дезорієнтація.

У неврологічного пацієнта оцінка складніша, оскільки частина порушень може бути наслідком основної хвороби. Тому тварину виписують лише тоді, коли вона може безпечно повернутися додому. Забезпечте спокійне й безпечне місце та тимчасово обмежте доступ до сходів і поверхонь, з яких вона може впасти. Після повернення додому можна запропонувати їжу й воду: спочатку невеликими порціями, спостерігаючи за реакцією. Якщо немає кашлю чи блювання, за кілька хвилин можна погодувати тварину звичайним чином.

Ходіння по колу може бути неврологічним симптомом, але не кожне кружляння кімнатою означає хворобу мозку. Важливі характер рухів, напрямок, поведінка та супутні симптоми. Повторюване кружляння в один бік може виникати при захворюваннях переднього мозку, зокрема півкуль. Йому можуть супроводжувати зміни поведінки, судомні напади, порушення свідомості, рівноваги або зору. Причинами можуть бути пухлини, запалення, судинні події, травми й інші хвороби мозку.

Собака з вираженим порушенням рівноваги також може ходити дугою або по колу. Тоді часто спостерігають нахил голови, ністагм і падіння. У літніх собак із когнітивною дисфункцією можливі безцільне ходіння, застрягання в кутах і зміни ритму сну. Якщо кружляння з’явилося раптово або разом з іншими неврологічними порушеннями, огляд допоможе локалізувати проблему й обрати подальшу діагностику.

У такій ситуації найкраще звернутися до найближчої ветеринарної клініки та за потреби організувати консультацію невролога.

Раптова втрата рівноваги — поширена причина звернення до невролога. Собака може нахиляти голову, падати, ходити дугою, мати ністагм або не стояти самостійно. Це часто вказує на порушення вестибулярної системи. Периферичний синдром пов’язаний із внутрішнім вухом або присінково-завитковим нервом, а центральний — зі стовбуром мозку чи мозочком. Розрізнення цих локалізацій має вирішальне значення для подальших досліджень.

Серед причин — хвороби середнього й внутрішнього вуха, насамперед запалення чи інфекція, ідіопатичний вестибулярний синдром, запальні процеси, пухлини та судинні події. На підставі анамнезу й неврологічного огляду вирішують, чи починати лікування, чи продовжувати діагностику. МРТ особливо корисне, коли ознаки вказують на центральне ураження, симптоми прогресують або клінічна картина нетипова. Рекомендуємо неврологічну консультацію для визначення подальшого плану.

Судомний напад — це клінічний симптом. У частини собак його причиною є ідіопатична, або первинна, епілепсія — вроджене генетичне порушення. Проте напади також можуть виникати при структурних захворюваннях мозку, метаболічних або токсичних порушеннях. МРТ насамперед шукає структурні зміни. Типовий пацієнт з ідіопатичною епілепсією має нормальний неврологічний огляд між нападами, а хвороба починається в характерному віковому діапазоні. Однак це не дозволяє зі стовідсотковою впевненістю виключити хворобу мозку.

Візуалізацію мозку частіше рекомендують, якщо перший напад виник у нетиповому віці, між нападами є неврологічні відхилення, напади нетипові або прогресують, виникають серіями чи як епілептичний статус, або перебіг хвороби викликає підозру на структурні зміни. МРТ може виявити пухлини, запалення мозкових оболонок, наслідки судинних подій, вади розвитку та інші структурні ураження.

Нормальне МРТ — важлива частина діагностики, але діагноз ідіопатичної епілепсії ґрунтується на всій клінічній картині та виключенні інших причин. У разі нападів варто спочатку записатися на консультацію невролога й разом із лікарем визначити подальший план.

Симптоми більше залежать від локалізації пухлини, ніж від її розміру. Ураження переднього мозку може спричиняти судоми й зміни поведінки, а пухлина стовбура — порушення рівноваги та функцій черепних нервів за збереженої свідомості й контакту. Можливі напади, безцільне кружляння, зміни поведінки, порушення зору чи рівноваги, слабкість, парез і розлади свідомості.

Звичайні аналізи крові не виявляють пухлин і можуть бути нормальними навіть за значного внутрішньочерепного ураження. Вони потрібні для оцінки загального стану й виключення частини метаболічних хвороб, які імітують неврологічні симптоми. МРТ визначає локалізацію, розмір, характер росту та вплив на навколишні структури. Воно часто вказує на найімовірнішу групу пухлин, але остаточний гістопатологічний діагноз потребує дослідження тканини.

У багатьох випадках, особливо коли пухлина чітко локалізована й доступна хірургічно, можливе повне або часткове видалення. У належно відібраних пацієнтів нейрохірургічне лікування в нашій клініці може значно покращити комфорт життя, зменшити неврологічні симптоми, а іноді забезпечити ремісію. Якщо операція неможлива або не є найкращим рішенням, залишаються інші способи допомоги.

Правильно підібране паліативне лікування часто дозволяє контролювати симптоми й підтримувати добру якість життя якомога довше.

Менінгоенцефаліт може мати інфекційну або імунну причину. Важлива група у неврологічній практиці — MUO, менінгоенцефаліт невідомого походження з імовірним імунним механізмом. Клінічні прояви залежать від ділянки центральної нервової системи. Можливі судомні напади, порушення свідомості чи поведінки, рівноваги, парези, біль в ураженій ділянці та неврологічні дефіцити внаслідок пошкодження.

МРТ може показати зміни, що вказують на запалення, але саме зображення не завжди визначає причину. Деякі запальні ураження нагадують пухлини чи судинні зміни. Тому діагностика часто включає дослідження спинномозкової рідини та тести на окремі інфекції. Лікування імунного запалення принципово відрізняється від лікування інфекції, тому встановлення причини безпосередньо впливає на вибір терапії.

За такого діагнозу під час неврологічної консультації підбирають терапію та надалі регулярно оцінюють стан пацієнта. Прогноз залежить насамперед від причини, поширеності змін і швидкості початку лікування. Багато випадків успішно лікуються; за раннього діагнозу частина пацієнтів відновлює функції та досягає повної ремісії симптомів. Навіть тяжкий перебіг не означає автоматично поганого прогнозу.

Належне протизапальне, протинабрякове, протисудомне й симптоматичне лікування може значно покращити комфорт і зменшити прояви хвороби. Важлива швидка діагностика, найчастіше з МРТ та, в окремих випадках, дослідженням спинномозкової рідини.

Гідроцефалія — патологічне розширення шлуночків мозку, пов’язане з порушенням циркуляції спинномозкової рідини. Самі лише розширені шлуночки на зображеннях не завжди означають клінічно значущу гідроцефалію. Вроджені форми частіше трапляються в окремих мініатюрних і брахіцефальних порід; симптоми можуть з’являтися змалку. Можливі зміни поведінки, судоми, порушення зору й ходи. Гідроцефалія також буває вторинною щодо процесів, які перешкоджають руху спинномозкової рідини.

МРТ оцінює шлуночки, тканину мозку та можливу причину утрудненого руху рідини. Висновок не повинен спиратися лише на розмір шлуночків: важливі зміни навколишньої тканини та їхня відповідність симптомам. Гідроцефалія не завжди означає поганий прогноз. Особливо за вродженої форми правильно підібране лікування дозволяє багатьом собакам жити комфортно й суттєво зменшує неврологічні прояви.

Частині пацієнтів достатньо консервативного лікування та регулярних оглядів. У тяжчих випадках можна розглянути операцію для відведення надлишку спинномозкової рідини. Прогноз насамперед залежить від тяжкості змін, віку та ступеня пошкодження мозку до початку лікування. Рання діагностика, коли зміни ще незначні, може забезпечити добру або дуже добру якість життя.

За набутої гідроцефалії, яка може супроводжувати пухлини, запалення чи порушення відтоку рідини, прогноз також залежить від основної хвороби. Навіть якщо усунути причину повністю неможливо, лікування часто знижує внутрішньочерепний тиск, зменшує неврологічні симптоми й суттєво покращує комфорт.

Власники часто вживають термін «мальформація Кіарі», хоча у ветеринарії точніше говорити про Chiari-like malformation — кіаріподібну мальформацію. Її особливо пов’язують із кавалер-кінг-чарльз-спанієлями, але вона можлива й в інших порід. Це вроджене порушення співвідношення структур задньої черепної ямки, мозочка та ділянки великого потиличного отвору. Зміни простору й руху спинномозкової рідини можуть сприяти сирингомієлії — утворенню порожнин у спинному мозку.

Можливі біль у шиї, чутливість до дотику, небажання рухатися та характерні епізоди почісування біля шиї без торкання лапою шкіри. Водночас не кожен собака зі змінами на МРТ має клінічні симптоми. МРТ — основне дослідження для оцінки мозку, краніоцервікального переходу й спинного мозку. Воно допомагає визначити тяжкість і підібрати лікування. Прогноз залежить від вираженості симптомів, наявності й поширеності сирингомієлії та відповіді на терапію.

У деяких собак анатомічні зміни випадково виявляють на МРТ, і протягом життя вони не викликають істотного дискомфорту. За легких або помірних симптомів консервативне лікування часто забезпечує добрий контроль болю та якість життя на багато років. Проте хвороба хронічна, тому частині пацієнтів потрібне тривале лікування з періодичними змінами терапії.

Сирингомієлія — утворення всередині спинного мозку порожнин із рідиною, подібною до спинномозкової. Вона добре відома в кавалер-кінг-чарльз-спанієлів, але трапляється в інших порід і при різних патологіях. Найчастіше пов’язана з порушенням циркуляції спинномозкової рідини. Важливою причиною є кіаріподібна мальформація, але порожнини можуть утворюватися й за інших порушень динаміки рідини.

Симптоми можуть включати біль у шиї, чутливість до дотику, вокалізацію, небажання рухатися, епізоди почісування, сколіоз, а в тяжчих випадках — неврологічні порушення кінцівок. Оскільки зміна розташована всередині спинного мозку, МРТ дозволяє побачити її безпосередньо. Воно визначає довжину й ширину порожнин і допомагає знайти хворобу, що порушує рух рідини. Прогноз залежить насамперед від тяжкості симптомів, поширеності сирингомієлії та відповіді на лікування.

У деяких собак анатомічні зміни випадково виявляють на МРТ, і протягом життя вони не викликають істотного дискомфорту. За легких або помірних симптомів консервативне лікування часто забезпечує добрий контроль болю та якість життя на багато років. Проте хвороба хронічна, тому частині пацієнтів потрібне тривале лікування з періодичними змінами терапії.

Параліч лицевого нерва може спричиняти опущення губи й вуха, асиметрію морди та проблеми з морганням. Це наслідок ушкодження VII черепного нерва або структур на його шляху. З ураженого боку можливі відсутність нормальних рухів повіки, опущення губи, менша рухливість ніздрі й опущення вушної раковини. Неможливість моргати підвищує ризик пересихання та ушкодження рогівки. Лицевий нерв проходить довгий шлях від стовбура мозку до м’язів морди.

Причинами можуть бути хвороби середнього чи внутрішнього вуха, запалення, травма, пухлина або ідіопатична нейропатія. Якщо одночасно порушена рівновага, можуть бути залучені й вестибулярні структури. Найкраще звернутися до невролога та спланувати діагностику. Прогноз залежить насамперед від причини й ступеня ушкодження нерва. В ідіопатичних випадках він зазвичай добрий щодо комфорту та якості життя.

У частини собак функція нерва поступово повертається за кілька тижнів або місяців, хоча невелика асиметрія іноді залишається назавжди. Якщо нейропатія вторинна щодо запалення вуха, травми, іншого запалення або стиснення нерва, прогноз залежить від можливості лікування основної хвороби. Після її контролю можливе часткове чи повне відновлення, але воно може бути повільним. Головна практична проблема — неповне закривання повіки, що призводить до пересихання й виразок рогівки.

За належного захисту ока більшість собак добре почуваються навіть тоді, коли частина неврологічного дефіциту залишається постійною.

У ветеринарній неврології це передусім гострі ішемічні або геморагічні події в головному мозку. Симптоми часто з’являються раптово й швидко досягають найбільшої вираженості. Можливі втрата рівноваги, нахил голови, слабкість одного боку тіла, порушення свідомості, раптові проблеми із зором чи інші асиметричні неврологічні дефіцити. Однак не кожен раптовий симптом означає інсульт: подібний перебіг мають деякі вестибулярні хвороби, запалення, отруєння, судомні напади та гострі захворювання спинного мозку.

Неврологічний огляд локалізує ураження, але для визначення його характеру часто потрібна візуалізація. МРТ — основний метод оцінки судинних змін у мозку. Відповідні послідовності допомагають встановити характер і давність ураження та відрізнити його від частини інших хвороб. Прогноз дуже різний і залежить від локалізації, поширеності, супутніх захворювань і неврологічного стану в перші дні.

Початкові прояви можуть бути дуже тривожними: собака раптово втрачає рівновагу, падає, має ністагм, нахил голови, парез чи порушення свідомості. Проте частина пацієнтів відновлюється значно швидше, ніж можна очікувати за картиною першої доби. За невеликих ішемічних інсультів прогноз часто добрий, а помітне поліпшення можливе вже за кілька днів. Подальше відновлення функцій може тривати кілька тижнів.

Мозок має певну здатність адаптуватися й перебирати функції пошкоджених ділянок, тому навіть після тяжких початкових симптомів можлива дуже добра якість життя. Обережніший прогноз стосується великих уражень, геморагічних інсультів, тяжких порушень свідомості або серйозної основної хвороби. Після підтвердження змін на МРТ важливо шукати причину, зокрема серцево-судинні хвороби, порушення згортання, гіпертензію, ендокринні чи онкологічні захворювання.

У багатьох пацієнтів, особливо з невеликими ішемічними змінами, прогноз добрий. Належне підтримувальне лікування та реабілітація можуть забезпечити значне або навіть повне відновлення.

Судомний напад — ознака аномальної електричної активності мозку, а не окрема хвороба. У кота він може бути генералізованим: із втратою свідомості, падінням, судомами, слинотечею та мимовільним сечовипусканням або дефекацією. Можливі також фокальні, або часткові, напади з менш очевидними проявами: посмикуванням частини морди, причмокуванням, раптовим бігом, розширенням зіниць, незвичною агресією чи короткою втратою контакту. Після нападу кіт може бути дезорієнтованим, слабким, неспокійним, тимчасово не бачити або відчувати сильний голод.

Причинами бувають метаболічні й токсичні порушення: зниження глюкози крові, хвороби печінки, електролітні розлади чи отруєння. Напади також можуть виникати через структурні зміни мозку — пухлину, запалення, ваду розвитку, травму або судинну подію. Ідіопатична, або первинна, епілепсія у котів трапляється, але перед її діагностуванням слід виключити інші причини. Діагностика починається зі збору анамнезу, клінічного й неврологічного огляду та відповідних аналізів крові.

Відеозапис епізоду телефоном дуже корисний, адже не кожне тремтіння, непритомність чи зміна поведінки є судомним нападом. МРТ мозку особливо показане, якщо перший напад виник у літнього кота, між епізодами є неврологічні порушення, напади повторюються, виникають серіями або їхній характер викликає підозру на хворобу мозку. В окремих випадках після МРТ досліджують спинномозкову рідину та проводять тести на інфекції.

Один короткий напад потребує консультації. Напад, що триває кілька хвилин, серія нападів без повного відновлення свідомості або стійкі тяжкі неврологічні порушення є невідкладними станами, за яких варто розглянути стабілізацію в стаціонарі. Прогноз залежить від причини. У частини котів напади ефективно контролюються протисудомним лікуванням, а виявлення основної хвороби дозволяє застосувати цільову терапію.

Симптоми насамперед залежать від локалізації зміни, швидкості росту та впливу на навколишню нервову тканину. Ураження переднього мозку можуть спричиняти судоми, безцільне ходіння, кружляння в один бік, порушення зору й поведінки. Кіт може менше контактувати, ховатися, вокалізувати чи поводитися незвично. Пухлини стовбура й мозочка можуть призводити до втрати рівноваги, ністагму, нахилу голови, порушення координації, парезів і дисфункції черепних нервів. Симптоми не завжди починаються раптово.

Іноді вони розвиваються протягом тижнів або місяців, а першою ознакою є незначна зміна активності чи поведінки. У котів, особливо літніх, однією з частіших первинних внутрішньочерепних пухлин є менінгіома. Проте можливі також лімфома, гліома, пухлина гіпофіза, метастази; подібні прояви мають запальні й інфекційні хвороби. Аналізи крові не дозволяють безпосередньо виявити пухлину мозку.

Результати крові можуть бути нормальними навіть за значного ураження, але вони важливі для оцінки загального стану, виключення метаболічних розладів і підготовки до анестезії. Основний метод візуалізації мозку — МРТ. Воно визначає локалізацію, розмір, характер росту, набряк, стиснення та накопичення контрасту. Зображення часто вказують на найімовірніший тип пухлини, але остаточний діагноз може потребувати дослідження тканини.

Можливі операція, променева терапія та симптоматичне лікування, зокрема протисудомне й протинабрякове. Деякі менінгіоми у котів чітко відмежовані й можуть бути видалені хірургічно, але рішення залежить від локалізації, поширеності та стану пацієнта. Навіть якщо лікування причини неможливе, паліативна терапія може зменшити симптоми й покращити комфорт. Прогноз завжди визначають індивідуально за неврологічним оглядом, МРТ і підозрюваним типом зміни.

Втрата рівноваги може проявлятися хитанням, падінням, ходінням дугою, нахилом голови, ністагмом або труднощами з підтриманням положення тіла. Частою причиною є хвороба вестибулярної системи, яка відповідає за орієнтацію голови й тіла у просторі. Периферичне порушення стосується внутрішнього вуха чи присінково-завиткового нерва, центральне — стовбура мозку або мозочка. Розрізнення локалізацій важливе для діагностики, лікування та прогнозу.

Периферичні причини включають запалення середнього чи внутрішнього вуха, запальні поліпи, травми, дію окремих ліків та ідіопатичний вестибулярний синдром. Центральні порушення можуть бути пов’язані з енцефалітом, FIP, токсоплазмозом, пухлиною, судинною подією або дефіцитом тіаміну. Порушення координації також виникає при хворобах мозочка, спинного мозку, периферичних нервів, загальній слабкості чи метаболічних розладах. Самого спостереження за ходою недостатньо для встановлення причини.

Під час неврологічного огляду оцінюють, зокрема, свідомість, позу, постуральні реакції, рухи очей і функції черепних нервів. За підозри на хворобу вуха корисні отоскопія й візуалізація барабанних булл. МРТ особливо цінне, якщо симптоми вказують на центральне ураження, прогресують, супроводжуються розладами свідомості, слабкістю кінцівок, постуральними дефіцитами чи іншими неврологічними змінами. Раптова втрата рівноваги може виглядати драматично, але не завжди означає незворотну хворобу. Прогноз залежить від локалізації та причини.

Якщо кіт не може стояти, сильно блює, має порушення свідомості, зазнав травми або швидко погіршується, потрібна термінова ветеринарна оцінка.

У літнього кота неврологічні симптоми спочатку можуть бути малопомітними й помилково сприйматися як нормальне старіння. Однак зміни поведінки, нічна вокалізація, дезорієнтація, безцільне ходіння, проблеми з лотком, слабкість, порушення координації, судоми чи раптова втрата рівноваги потребують огляду. Когнітивна дисфункція — одна з можливих причин змін поведінки, але її діагностують після виключення інших хвороб.

Подібні прояви можуть спричиняти біль, гіпертиреоз, артеріальна гіпертензія, хвороби нирок, втрата зору чи слуху, метаболічні порушення та ураження мозку. З віком зростає значення пухлин, зокрема менінгіом, лімфом та інших внутрішньочерепних новоутворень. Можливі також судинні події, енцефаліт, вестибулярні хвороби й нейропатії, які впливають на кінцівки. Гіпертензія може спричиняти раптову сліпоту та неврологічні симптоми, тому вимірювання тиску є важливою частиною огляду літнього пацієнта.

Діагностика зазвичай включає докладний анамнез, клінічний і неврологічний огляди, вимірювання тиску, аналізи крові й сечі та оцінку супутніх хвороб. Домашні відеозаписи допомагають оцінити поведінку, ходу й характер нападів. Якщо огляд вказує на хворобу мозку, МРТ дозволяє шукати пухлини, запальні, судинні та інші структурні зміни. В окремих випадках додають дослідження спинномозкової рідини й інфекційні тести.

Сам вік не повинен бути єдиною причиною відмови від діагностики чи лікування. Ризик анестезії оцінюють за реальним станом пацієнта та супутніми хворобами. Багато захворювань літніх котів можна лікувати або контролювати, а швидке встановлення причини допомагає зменшити симптоми та довше зберігати добру якість життя.

МРТ мозку виконують, коли неврологічний огляд або перебіг хвороби вказують на можливе внутрішньочерепне ураження. Воно детально показує м’які тканини: мозкову речовину, стовбур, мозочок, шлуночки, оболонки та частину ходу черепних нервів. Показаннями можуть бути судоми, порушення свідомості й поведінки, кружляння в один бік, нез’ясована втрата зору, розлади рівноваги, ністагм, нахил голови та дисфункція черепних нервів.

МРТ особливо важливе, коли симптоми прогресують, між нападами зберігаються неврологічні дефіцити або перший напад стався в літнього кота. Воно може виявити пухлини, запалення, судинні зміни, вади розвитку, гідроцефалію, набряк і деякі наслідки травми. Проте не кожну неврологічну хворобу можна підтвердити лише візуалізацією. Нормальне МРТ не виключає метаболічних, токсичних порушень і всіх запальних процесів.

Тому результат оцінюють разом з анамнезом, неврологічним оглядом, аналізами крові та, за показаннями, дослідженням спинномозкової рідини й тестами на інфекції. МРТ потребує цілковитої нерухомості, тому котам його проводять під загальною анестезією. Перед процедурою здійснюють анестезіологічну оцінку; додаткові дослідження залежать від віку, загального стану й супутніх хвороб. Рішення про МРТ найкраще приймати після консультації невролога.

Консультація дає змогу визначити нейролокалізацію, обрати правильну ділянку дослідження та спланувати протокол відповідно до конкретної проблеми пацієнта.

Запалення мозку у кота може також охоплювати оболонки та/або спинний мозок. Симптоми залежать від локалізації й поширеності: можливі судоми, зміни поведінки, порушення свідомості, втрата рівноваги, нахил голови, ністагм, безцільне кружляння, проблеми із зором, парези та дисфункція черепних нервів. Можливі гарячка, біль у шиї й погіршення загального стану, але їхня відсутність не виключає запалення центральної нервової системи. У котів особливо важливо шукати інфекційні причини.

Запалення може виникати при FIP, токсоплазмозі, бактеріальних і грибкових інфекціях та поширенні інфекції із середнього чи внутрішнього вуха. Рідше діагностують імовірно імунні процеси або запалення без підтвердженої причини. Відрізнити інфекцію від імунної хвороби важливо для лікування, оскільки імуносупресія при нерозпізнаній інфекції може бути небезпечною. Діагностика починається з неврологічного огляду й лабораторних досліджень.

МРТ може показати запальні вогнища, набряк, зміни оболонок, запалення вистилки шлуночків і патологічне накопичення контрасту. Проте картина не завжди характерна, а в деяких котів із запаленням МРТ нормальне. Запальні зміни також можуть нагадувати пухлину або судинну подію. Тому у відповідно відібраних пацієнтів після візуалізації досліджують спинномозкову рідину й виконують тести на підозрювані інфекції.

Лікування залежить від встановленої або найімовірнішої причини та може включати протимікробну, протизапальну, протинабрякову, протисудомну й підтримувальну терапію. Прогноз різний і залежить від причини, поширеності ушкоджень і швидкості початку належного лікування. Наростання розладів свідомості, серійні напади й швидке погіршення стану потребують невідкладної ветеринарної допомоги.

Неврологічна форма інфекційного перитоніту котів може уражати головний мозок, оболонки, шлуночкову систему та спинний мозок. Симптоми залежать від локалізації: можливі порушення координації й рівноваги, ністагм, тремор, судоми, зміни поведінки, слабкість чи парез кінцівок і дисфункція черепних нервів. У частини котів є також загальні прояви: гарячка, схуднення, слабкість, зниження апетиту, зміни очей або рідина в порожнинах тіла.

Неврологічний FIP може виникати й без випоту та всіх типових загальних ознак, що ускладнює діагностику. На МРТ можливі патологічне післяконтрастне підсилення вистилки шлуночків і оболонок, розширення шлуночків, гідроцефалія, навколошлуночкові зміни, порушення в стовбурі мозку та запальні вогнища в головному чи спинному мозку. МРТ визначає локалізацію й поширеність, підтримує клінічну підозру та допомагає відрізнити запалення від деяких пухлинних, судинних і вроджених хвороб.

Діагноз ґрунтується на поєднанні анамнезу, симптомів, неврологічного огляду, аналізів крові, МРТ і належно підібраних додаткових досліджень. Аналіз спинномозкової рідини може дати важливу інформацію, але рішення про забір приймають після оцінки безпеки: за підвищеного внутрішньочерепного тиску процедура може бути протипоказана. Окремий тест, зокрема на коронавірус, слід тлумачити в контексті всієї клінічної картини. Швидкий діагноз і відповідне лікування важливі для прогнозу.